Павло Загребельний Диво Презентація

      Комментарии к записи Павло Загребельний Диво Презентація отключены

Павло Загребельний Диво Презентація.rar
Закачек 2247
Средняя скорость 7021 Kb/s
Скачать

Павло Загребельний Диво Презентація

Успейте воспользоваться скидками до 70% на курсы «Инфоурок»

Описание презентации по отдельным слайдам:

Павло Архипович Загребельний Роман “ДИВО”

Основні питання уроку 1. Історія написання роману “Диво” П.Загребельного. 2. Чому ж “Диво”? 3. Часовий простір у романі. 4.Основна проблема, висвітлена в творі. 5. Сюжетні лінії роману. 6. Центральний образ роману.

НАЙДАВНІШИЙ МАЛЮНОК СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ

ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ Павло Архипович Загребельний стверджував, що романи не пишуться легко. “Роман вибудовується, як велике багатолюдне місто або як ціла держава.”

Задум створити роман про Київську Русь виник спонтанно Працюючи над романом “День для прийдешнього,” письменник задумав написати кілька вставних розділів про старовинний КИЇВ. Почав нагромаджувати історичні матеріали й раптом осягнув, що назбиралося занадто багато цікавих фактів як для вставок, і тому можна починати окремий твір…

“ДИВО”- перший історичний твір П.Загребельного. Написаний твір в 1968 році. Робота над ним тривала більше шести років. В історичній романістиці жанр цього твору визначають як історико- філософський роман.

ЧОМУ Ж “Д И В О”? ПЕРШЕ ДИВО – СОФІЯ КИЇВСЬКА, ПАМ*ЯТКА АРХІТЕКТУРИ ЧАСІВ КНЯЗЮВАННЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО. ДРУГЕ ДИВО – ЛЮДИНА, КРАСА ЇЇ ДУХУ. У ЦЬОМУ РОМАНІ АВТОР ПРОЯВИВ СЕБЕ СПРАВЖНІМ МАЙСТРОМ У ВИМАЛЮВАННІ ХАРАКТЕРІВ СВОЇХ ГЕРОЇВ .

ЧАСОВИЙ ПРОСТІР В РОМАНІ ЕПОХА ХІ СТОЛІТТЯ ПЕРЕДВОЄННИЙ І ВОЄННИЙ ЧАС. ОКУПАЦІЯ КИЄВА ФАШИСТАМИ КІНЕЦЬ 60-х –ПОЧАТОК 70-х років ХХ СТОЛІТТЯ

ОСНОВНА ПРОБЛЕМА РОМАНУ- ЛЮДИНА І МИСТЕЦТВО. МАЙСТЕР СИВООК, ХУДОЖНИК-БУДІВНИЧИЙ, БАТЬКО І СИН ОТАВИ НЕ МИСЛЯТЬ СЕБЕ ПОЗА МИСТЕЦТВОМ. ВСЕ ЖИТТЯ ДО ОСТАНКУ ВІДДАЮТЬ ТІЛЬКИ ЙОМУ.

СЮЖЕТНІ ЛІНІЇ РОМАНУ ЯРОСЛАВ МУДРИЙ І МИТЕЦЬ СИВООК -АРХІТЕКТОР СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ. КИЇВСТКИЙ ПРОФЕСОР ГОРДІЙ ОТАВА І НІМЕЦЬКИЙ ПРОФЕСОР ДО ВІЙНИ, А ПІД ЧАС ВІЙНИ – ОФІЦЕР-НИЩИТЕЛЬ ШНУРРЕ. БОРИС ОТАВА І МОСКОВСЬКА ХУДОЖНИЦЯ ТАЯ ЗИКОВА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОБРАЗ РОМАНУ “МАЙЖЕ ТИСЯЧУ РОІВ СТОЇТЬ НАША СОФІЯ, МОВБИ СВІДЧЕННЯ НЕСХИТНОСТІ ІСТИННИХ СЛІВ БОЖИХ, ХОЧ СКІЛЬКИ ЗЛОЧИННИХ РУК ЗДІЙМАЛОСЯ НА ЦЮ СВЯТИНЮ” П.А.ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

У ЧОМУ ДИВИНА СОБОРУ? АРХІТЕКТУРНИЙ СТИЛЬ БАРОКО, В ЯКОМУ ВИБУДОВАНО СОФІЮ, У ЄВРОПІ РОЗВИНУВСЯ В 16-18 ст. СОФІЯ Ж – ПАМ8ЯТКА ХІ ст.! Дійсно, диво! АНАЛОГІВ ТАКОГО СТИЛЮ В АРХІТЕКТУРІ ХІ ст. В СВІТІ НЕМАЄ. ЦЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО КИЇВСЬКА РУСЬ БУЛА ПЕРЕДОВОЮ ДЕРЖАВОЮ В ЄВРОПІ.

ХРАМ – СОФІЯ КИЇВСЬКА — НЕ НАГАДУВАВ ВІЗАНТІЙСЬКИХ ЦЕРКОВ, ЗВІДКИ ПРИЙШЛО НА РУСЬ ХРИСТИЯНСТВО, БО НЕ БУЛО В НЬОМУ ПРОСТОТИ Й СУВОРОСТІ, А БУЛО “ЩОСЬ БУЙНО-РОЖЕВЕ, ПРИХОВАНО-ПОГАНСЬКЕ”, ЯК У ТИХ ДЕРЕВ*ЯНИХ СВЯТИНЯХ, ЩО ЇХ НИЩИЛИ ПО ВСІЙ РУСІ. “ВІН БУВ БАРВИСТИЙ, ЯК ДУША Й УЯВА НАРОДУ, ЩО СТВОРИВ ЙОГО,”- ПИШЕ АВТОР.

Павло Загребельний — Роман «Диво»

Презентація по слайдам:

Роман «Диво» (перший історичний твір П.Загребельного) С коленей встань, забвением унижена, Оплот славянства — Киевская Русь! За силу духа подвигом возвышена! Народ в веках прославлен будет пусть!

Історія написання Задум написати роман про історію Київської Русі виник у П. Загребельного в 1961 році, ще під час роботи над «Днем для прийдешнього». Як зазначав сам автор: «… я хотів у цю книжку, суто сучасну, сказати б, гостро сучасну, вставити кілька розділів про Київ найдавніший, щоб поєднати духом історії будови минулого з сьогоднішнім…»

Роман вийшов у світ 1968 року. Загалом, як згадував автор, роман був сприйнятий прихильно. Загребельний про свій роман писав так: «Ясна річ,простіше було б написати відшліфовано-узвичаєний роман, не відступаючи від канонів, яківже склалися в нас у цьому жанрі, вибудувати таку-сяку кількапланову споруду з ритмічними й урівноваженими відповідно розділами про князів, смердів, воїнів, іноземців, додавши потрібну дозу кохання і наділивши всіх державних мужів державними роздумами, висловлюваннями й почуваннями, пильнуючи послідовно, щоб ніде не вийшли зі своєї високої ролі й не змаловажили таким чином свого історичного призначення».

Романи Павла Загребельного на історичні теми відтворюють нам те тло епохи, в якій відбуваються події. Читаючи «Диво», ми ніби переносимося у часи тисячолітньої давності — Київську Русь. Отже, твір — про далеку історію, коли на зміну язичництву приходить інша віра — християнство. Ми стаємо свідками цього конфлікту. Автор подав ідею, яка була колись, яка віками формувалася. Твір «Диво» написано за науковими джерелами, як завжди у Загребельного, докладно дослідженими. Але це передусім художня творчість, бо найдавніші державні, соціальні, культурні події відображені в загальних картинах і в індивідуальних долях та характерах людей, в їх прагненнях і пристрастях. Є багато достовірних і художніх описів міст, передмість, споруд, картин природи.

Роман має оригінальну композицію. Історичне минуле в ньому не просто спроектоване на сучасність. Воно існує поряд із цією сучасністю. У творі поєднано кілька часових площин: період Київської Русі (X—XI ст.), другої світової війни і 60-х рр. XX ст. Об’єднавчим центром цих періодів виступає реальний образ Софії Київської —дивовижної пам’ятки архітектури часів князювання Ярослава Мудрого, збудованої, за художньою версією П. Загребельного, талановитим майстром Сивооком. Великою мірою це і символічний образ. Так він сприймається передусім через те, що довкола нього розгортаються всі події, зображені в романі, на них постійно ніби падає тінь від Софійського собору.

Софія, як художній символ і як реальна історична пам’ятка, сконцентрувала в собі весь волелюбний, сильний дух народу, його невмирущість, нескореність, увібрала у свої фрески та мозаїки все його світоглядне наповнення, стала своєрідним самовираженням внутрішньої суті цього народу, його культури, історії, моралі, власне, втілює в собі його духовність. П. Загребельний ніби ставить читачеві запитання: яка ж вона є? Чому ми, нащадки Сивоока, Ярослава Мудрого, мусимо її зберегти в собі та понести у майбутнє?

Сюжет Життєві шляхи героїв — зодчого Сивоока та князя Ярослава — перехрестилися на майдані, де підіймався величний та дивовижний храм. Софія Київська з’єднала долі талановитого майстра і мудрого правителя. Дві людські драми розгортаються на сторінках роману. Сивоок, для якого будівництво храму стає головною справою життя, трагічно гине і його ховають під плитами собору. Ярослав Мудрий вінчається в Софії на кесаря землі Руської. Але і він дійшов цього ціною великих душевних втрат, зрікшись заради влади єдиного в своєму житті справжнього кохання.

І сюжетна площина -події сорокарічних поневірянь героя: Сивоок розпочинає свою подорож із пущі (життя у діда Родима й у Ситника), потім прямує до Києва, Радогості, потрапляє в Болгарське царство, у Константинополь, на острів Пелагос, після чого знову опининяється в Київській Русі, а саме в Києві. Тут сюжетна лінія Сивоока переплітається з лінією Ярослава. ІІ сюжетна площина — події другої часової площини розгортаються в Києві. У цій площині лише одна сюжетна лінія: Гордія Отави — професора Шнурре Дія третьої сюжетної площини розпочинається в надмор’ї, розгортається в Києві через зображення подорожей Бориса Отави до Західніої Німеччини, Москви, а завершується в Києві.

Один з головних героїв Ярослав Мудрий несе в собі якість внутрішній конфлікт, це підкреслює його неоднозначність натури. За часів цього князя не було передбачено смертної казні, бо людське життя цінувалося. Пройшли тисячі років, а змінилося мало що. Реальною подією є і будівництво храму — Софії Київської. Тому робимо висновок, що Сивок — вигаданий герой, вся його історія мандрів — свідомо введений автором пригодницький елемент: «Вся ця історія вигадана. Пустивши Сизоока в мандри, я дав читачеві поживу, розширив «географію», залучив до сюжету деякі реальні історичні події. Скажімо, осмислення тисячі болгар — це факт, записаний у хроніках»

Як бачимо, письменник дає ім’я невідомому самородок, майстру — генію і цьому образі показує велич творіння людських рук, бо іменам їхнім судилося забуття. Автор роману переконливо доводить, що культура Київської Русі тісно пов’язана з первісним язичницьким віруванням українського народу, а не лише з християнством. Він багато уваги приділяє болючій проблемі насильницького впровадження християнства на давньоруських землях князем Володимиром. Бо просто і швидко можна було знищити атрибути язичницьких обрядів, скульптури давніх богів, але неможливо заперечити і перекреслити вікові народні уявлення про світ, природу, людей. Ця частина народного світогляду органічно переходила в нові християнські духовні та матеріальні скарби Русі, приживалася там, потім переходила в нові часи. Символічний епізод, витворений, звісно ж, розкутою авторською уявою; переслідувана позашлюбна дочка Ярослава Мудрого народила сина від Сивоока. «І син його —серед нас. Завжди з його талантом і горінням душі. І диво це ніколи не кінчається і не переводиться», — таким узагальнюючим акордом завершує Павло Загребельний свій роман.

Чтобы скачать материал, введите свой email, укажите, кто Вы, и нажмите кнопку

Нажимая кнопку, Вы соглашаетесь получать от нас email-рассылку

Если скачивание материала не началось, нажмите еще раз «Скачать материал».

Презентация была опубликована 4 года назад пользователемLenochka Gripich

Похожие презентации

Презентация на тему: » FokinaLida.75@mail.ru Презентація на тему : Загребельний Павло Архипович з дисципліни : Українська література підготувала студентка групи 21КТ ГМК Грипич.» — Транскрипт:

1 Презентація на тему : Загребельний Павло Архипович з дисципліни : Українська література підготувала студентка групи 21КТ ГМК Грипич Олена Сергіївна

2 Зміст Вступ Біографія Літературна робота та кінематографічна діяльність Роман Диво Романи про Київську Русь Висновок. Цитати з книг Павла Загребельного

3 Вступ Найнебезпечнішою з пристрастей, не лічачи страху перед богами і перед смертю, є любов до жінки. Павло Архипович Загребельний (25 серпня 1924, с. Солошине, Кобеляцький район, Полтавська область 3 лютого 2009, Київ) український письменник, Герой України, лауреат Державної премії СРСР, Шевченківської премії.

4 Біографія Народився 25 серпня 1924 р. в с. Солошине на Полтавщині.

5 року закінчено десятирічку; Вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в обороні Києва, у серпні 1941 р. був поранений. Після шпиталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942 р., після якого полон, і до лютого 1945 р. фашистські концтабори смерті.

7 У 1945 p. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. З 1946 p. навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. По його закінченню (1951 p.) майже півтора десятиліття журналістської роботи (в обласній дніпропетровській газеті, в журналі «Вітчизна» в Києві), поєднуваної з письменницькою працею.

8 Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

9 Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала «Дума про невмирущого» (1957), присвячена воїнському та людському подвигу молодого радянського солдата, який загинув у фашистському концтаборі

10 У pp. Загребельний працює головним редактором «Літературної газети» (пізніше «Літературна Україна»), приблизно в той же час з’явилися три перші романи письменника: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960).

11 У секретар й секретар правління Спілки письменників України. Голова Комітету з Державних премій ім. Т.Шевченка ( ). Депутат ВР СРСР скликання ( ), ВР УРСР 9 скликання ( ). Член КПРС ( ), кандидат у члени ЦК КПУ ( ), член ЦК КПУ ( ). Член Комітету Національних премій України ім. Т.Шевченка ( ).

12 Помер 3 лютого 2009 року у віці 84 років після затяжного туберкульозу. Похований в Києві на Байковому кладовищі

16 Літературна робота У другій половині 50-х років Павло Загребельний видав збірки оповідань «Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті «Марево», «Там, де співають жайворонки» (1956), «Долина довгих снів» (1957).

17 Протягом х років письменник створив більшу частину своїх романів, зокрема і найвагоміші з них: «День для прийдешнього» (1964); «Шепіт» (1966); «Добрий диявол» (1967); «Диво» (1968); трилогія «З погляду вічності» (1970); «Розгін» (Державна премія СРСР, 1980) ; «Левине серце», (продовженням «Левиного серця» став роман «Вигнання з раю» (1985)); «Переходимо до любові» (1971); «Намилена трава» (1974); «Євпраксія» (1975); «Південний комфорт» («Вітчизна», 1984). «Гопак під шибеницею»

18 Кінематографічна діяльність За сценаріями Павла Загребельного поставлені фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1964, за участю М. Фігуровського), «Перевірено мін немає» (1965, у співавт.з Ю. Лисенком, О. Сацьким та П. Голубовичем), «Лаври» (1972, т/ф, у співавт.з О. Сацьким), «І земля стрибала мені назустріч» (1975), «Хто за? Хто проти?» (1977, т/ф), «Ярослав Мудрий» (1981, у співавт. з Г. Коханом), «Розгін» (1983, т/ф, у співавт. з Г. Коханом і М. Резниковичем). Про Павла Загребельного знято фільм «Сонет 29» (2000). Нагороджений орденами Трудового Червоного прапора, Дружби народів, двома орденами «Знак Пошани» та медалями. Член Національних спілок письменників і кінематографістів України.

19 Роман «Диво» — перший історичний роман П. Загребельного

20 Трагедійні ситуації в історичних романах. Характерно, що коли П. Загребельний тільки починав розробляти історичну тематику, це і для критиків, і дія шанувальників його таланту стало цілковитою несподіванкою, оскільки він після спроб знайти себе в пригодницьких і навіть фантастичних творах. нарешті остаточно сформувався в письменника гостро- сучасної теми. В усіх своїх історичних романах митець звертається до традиційних ситуацій. Перед багатьма моральними альтернативами постають його герої, і нерідко зроблений ними вибір вартий їхнього життя.

21 Справжня історія це історія творення. Роман «Диво» має оригінальну композицію: у ньому поєднуються в одній розповіді далека минувшина й сучасність, зіставляється те, що реально було розділене майже тисячоліттям. Це стало можливим завдяки тому, що центром цих періодів виступає реальний образ Софії Київської дивовижної пам’ятки архітектури часів князювання Ярослава Мудрого. Це незвичайне диво, що «ніколи не кінчається й не переводиться». Великою мірою собор є символічним образом. Софія як художній символ і як реальна історична пам’ятка, сконцентрувала в собі весь сильний дух народу, його невмирущість та нескореність. Собор не нагадував візантійських церков, було у ньому «щось буйно-рожеве, приховано-поганське», як у тих дерев’яних язичницьких святинях, що їх на той час палили й нищили по всій Русі. «Він був барвистий, як душа й уява народу, що створив його».

25 Найбільше диво в романі це люди. Письменник детально змальовує складні людські долі, глибоко розкриваючи психологію своїх персонажів. Більшість людських характерів у творі життєво правдиві, повнокровні. Чим вони цікаві? Неповторюваністю прояву повторюваного. Вони наче жадають одного: дива. Хто шукає його і знаходить, хто втрачає його або знищує, а хто творить його в муках і любові.

26 Суперечливий образ князя Ярослава. Складним постає образ київського князя Ярослава, який зображується реальною людиною: твердим, цілеспрямованим і жорстоким, закоханим у книги, мудрим, і водночас незахищеним. слабким, як звичайний смертний. У романі П. Загребельний не просто стежить за розвитком подій, життєвих колізій, а намагається дати їм філософеько-етичне тлумачення, робить це досить непомітно, ненав’язливо, часто через самих героїв.

29 Часова двоплановість у романі. Дія в романі «Диво» починається 992 року, а завершується 1037 роком. Цей сюжетний пласт давнього минулого органічно доповнюється розповіддю про сорокові та шістдесяті роки нашого століття. Вони творять своєрідну композицію роману. Тут вигадливо переплітаються століття віддалені й сучасні, їх перехрещення об’єднує авторський задум показати непроминущість культурних надбань у духовній історії народу. Образ неповторного дива Софії Київської є тим центром, навколо якого розгортаються різночасові події. Цей шедевр зодчества зводить народний умілець Сивоок, а історик Гордій Отава захищає його від фашистів. Так постає в романі думка про незниеність зв’язку поколінь, про його моральні, етичні, духовні уроки.

30 Романи про Київську Русь «Євпраксія» — історичний роман Павла Загребельного з часів Київської Русі, про трагічну долю київської князівни Євпраксії Всеволодівни, яка зуміла позбавити престолу могутнього німецького імператора. Євпраксія ( )

31 Первоміст (1969) Смерть у Києві ( ) « Первоміст » — про побудованій Володимиром Мономахом першому мосту через Дніпро «Смерть у Києві» розповідає про боротьбу Юрія Долгорукова за об’єднання руських земель в єдину державу За ці романи П. Загребельний був удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка.

33 Висновок. Цитати з книг Павла Загребельного Велич людини-у спокої, а спокій-у терпеливості й повільності. Без зволікань слід розправлятися тільки з ворогами. Вершина радості існування — любов. Вісті — це теж товар. Їх можна пускати в обіг одразу, іноді доводиться складати в караван-сараях до слушної нагоди, але нехтувати ними справжній купець ніколи не стане. Влада — це не одні лише виваты та молодечество і розмахування шаблею. Це насамперед чорна робота, страшна і нескінченна. Взагалі коли ти стоїш, а твій супротивник сидить, то вже цим ваші ролі визначено наперед: той, хто сидить, звинувачує, хто стоїть-виправдовується. Час — це всевладний творець справ великих і видатних людей. Всяка птиця через мови гине. Геній, як істина, сильніше деспотів.


Статьи по теме